Зустріч з внутрішнім критиком

Внутрішній критик – це наше набридливе внутрішнє радіо, голос невпевненості в собі та самознецінення. Він може включитися, коли ми зробили помилку. Або коли ми маємо виконати складне відповідальне завдання. Або коли ми пережили стрес і у нас недостатньо ресурсів. І ефект від появи може бути абсолютно різний. Наприклад, можуть опускатися руки, тому що виконувати завдання настільки складно, що навіть нестерпно. Або ж навпаки, у стилі «зберись, ганчірка!» – і тоді ви продовжуєте працювати на максимумі, навіть коли сили зовсім закінчуються. Під впливом Критика ми можемо довго працювати за малі гроші або так і не ризикнути підійти до симпатичної дівчини за сусіднім столиком. Проте, Внутрішній Критик не такий однозначний, як здається на перший погляд.

Отже, як порозумітися з суворим Внутрішнім Критиком?

1. Визначте чиїм голосом він говорить. Наші стійкі патерни поведінки існують не просто так. Психіка людини багато в чому формується за принципом інтеріоризації. Тобто: якщо маленькому хлопчику з дитинства багато разів кажуть, що він «така сама нікчемність як і його батько», то в якийсь момент хлопчик у це повірить. І переживатиме себе як нікчема. Ба більше – мамин голос може міцно закарбуватися у свідомості. І навіть набути форми цього самого Внутрішнього Критика. І до речі, голос Внутрішнього Критика не обов’язково має бути  заслугою саме батьків. Брати/сестри, бабусі/дідусі, однолітки, вчителі – кожен із них міг зробити внесок. Тож прислухайтеся: чиїми словами ви так часто критикуєте себе? Хто вам сказав таке? У яких ситуаціях? Що ви відчуваєте, коли згадуєте про них?

2. Дізнайтеся його функції – чого він хоче? Як би нам не хотілося навісити на Внутрішнього Критика тавро абсолютного зла, найчастіше його завдання – забезпечувати деякі з наших найважливіших потреб. Наприклад, потреба у безпеці та стабільності («Звільнишся – опинишся на вулиці!»). Або ж потреба в розвитку («Ледарка! Розвалилася на дивані! У сучасному суспільстві потрібно постійно розвиватися!»). Або ж у прийнятті (“Твій текст жахливий, тебе зацькують!”). Зробити це можна досить просто: кілька днів уважно спостерігайте за вашим Критиком. І фіксуйте його вимоги до вас. Можна навіть записувати. В результаті ви побачите яку саме потребу так ретельно оберігає ваш критик. І можна переходити до пункту №3.

3. Спробувати домовитись. Співставити жахливі очікування вашого Критика з реальним досвідом. Наприклад: чи дійсно ще 10 хвилин на дивані призведуть до втрати роботи? Які факти вказують на це? Як багато ви знаєте тих, хто втратив роботу внаслідок таких дій? У певних ситуаціях Внутрішній Критик може мати рацію – наприклад, коли за 10 хвилин наступає дедлайн, і це неймовірно критично. Хоча у більшості ситуацій вони навряд чи виявляться вирішальними.

Як бачимо, наш Внутрішній Критик не злий і не добрий. Він, як і будь-яка частина нашої особистості, покликаний задовольняти наші потреби. Як дбайливий батько. І так само як і батько, здатний бути в цьому питанні надто нав’язливим і недоречним.

І так – якщо ці поради так і не допомогли вам пом’якшити нападки внутрішнього критика, то спробуйте попрацювати про це з психотерапевтом. З ним часто набагато простіше і швидше, ніж самотужки.